А чи буде краще?

Періодично, раз у чотири роки, наші депутати приходять до висновку: потрібно повернутись до виборця обличчям і вирішувати нарешті і його проблеми, а не тільки свої, власні. І в цей момент виборець стає дуже серйозною персоною – про нього починають піклуватися, переймаються його проблемами, намагаються їх вирішити, обіцяють. Але замість того, щоб робити це протягом 4 років, це все чомусь відбувається протягом останніх місяців виборчих перегонів.

Ось як описав цю ситуацію Олександ Романцов (кандидат на посаду міського голови) у газеті “У кожен Дім” №8 від 24 лютого 2006 року:

Коли я читаю перевиборчі обіцянки окремих кандидатів, то хочеться крикнути: “Судіть по ділах їхнії, а не по словах!”. До чого тільки не вдаються, аби завоювати людську довіру і сісти у депутатське крісло. А сівши, одразу забувають про свої обіцянки.

Цікавий також і інший вислів пана Романцова про теперішнє скликання народних обранців міста Тернополя:

Будучи депутатом нинішньої каденції, зрозумів, що частина народних обранців прийшли до міської ради, аби повирішувати свої приватновласницькі інтереси або лобіювати інтереси інших. Вважаю, що рада цього скликання не була ефективною через те, що тут зрослися комерційні інтереси окремих депутатів з інтересами окремих представників виконавчих структур.

 Де гарантія що цього разу все буде інакше? Адже до влади знову рвуться ті ж самі люди…

Popularity: unranked [?]