Місто барів і заробітчан

“Життя стає цікавішим”
life:)

Жити, панове, стало веселіше. І це окрім оператора мобільного зв’язку помітили багато тернополян. Теленовини перетворились на парад скандальних відставок і виставку найбруднішої чиновницької білизни. Але поки наші вожді та вожденята човпуться у столиці, поки закидають один одного компроматом, чиновники у глибинці (а чим Тернопіль не глибинка?) нахабніють від безкарності. Провертають свої хитрі оборутки, беруть дедалі більше хабарів.

Колись наше місто було не таким. На зорі незалежності, під час перших президентських перегонів, Тернопіль дружно віддав свої голоси за Чорновола. Одноголосними були й голосування стосовно незалежності України та голосування на вибрах 2004, коли переміг Віктор Ющенко. Тернополяни завжди вважалися свідомими галичанами. Разом з іншими мешканцями областей Західної України вони вболівали за незалежність та майбутнє України. Тут гомонів дух свободи та демократії, дух незалежності…

Сьогодні в області не працює більшість підприємств. Те що залишилось, або розтягують по частинах, або пробують приватизувати – як, наприклад, Тернопільский аеропорт. Вже вкотре зустрічаю в газеті оголошення про відкриті торги з реалізації майна ВАТ “Тернопільский завод “Оріон”. А колись це буле велике і перспективне підприємство…

Сьогодні Тернопіль змінився. Молоді й активні подалися на заробітки, встигаючи якимсь чином перебуваючи роками на чужині, навчатись у Тернопільских ВУЗах. Перетягують свої родини до Іспанії та Португалії, в’ють сімейні гніздечка у Німеччині та Канаді. Хто повернувся – той вкладає зароблені гроші у відкриття барів, магазинів, барів, аптек, квартир.

Сьогодні листів до Італії пишуть більше ніж до Росії. На малину чи полуницю до Польщі їздять частіше, ніж на відпочинок, скажімо у ближній лісок.

Людина, яка має 2 вищі освіти пару років мусила працювати у далеких світах, доглядаючи чужого діда. Італійський столяр з декількома класами за плечима в змозі найняти собі за свою пенсію “українського” няня з вищою освітою й недописаною кандидатською!

Сьогодні тернопільскі пенсіонери спроможні хіба що вилаятись від душі на адресу їх рідної влади після сплати комунальних послуг і кількох походів на ринок.

Під час помаранчевих подій тернополяни дружно стояли на своєму майдані Незалежності (в буремні часи ним слугував Театральний майдан). Стрічку революційного кольору бабусі чіпляли на поношені пальта гордо, начебто то була медаль. За будь-який неправильний та скептичний вислів щодо Ющенка готовоі були видряпати очі. Діти та молодь з ніг до голови були обмотані стрічками помаранчевого кольору…

Сьогодні на майдані тихо, сіро й зневірено…

Невідворотньо наближається річниця Майдану. Команада Ющенка присягалась кістьми лягти за свободу та демократію. За поліпшення економічної ситуації. За створення нових місціь в країні. За порядок та спокій в країні. Агов, панове обіцяльники! Агов, керівництво партії “НСНУ” – годі обіцяти те, що не в змозі виконати.

Наближаються вибори до парламенту. І знову будть обіцянки. Вони начебто потік води з неба поллються на виборців, заливаючи останніх. Нарешті повернуться особи, які під прапором “Нашої Украни” пройшли до Верховної Ради на ура. Тепер вони повернуться щоб обіцяти.

Від нашого міста до кордону з Європою, до якої ми так прагнемо попасти, кілометрів з 200. А часом здається як до неба рачки…

Popularity: 1% [?]